Стихами и душой
Поэзия - это искусство намёка

Д.П.

Як сiм'я трав по чорноземам
Недбало роздуває вiтер,
Метучи лютою поземой,
Нас рок рознiс по бiлу свiту.

Шукали поклика та щастя,
Та долi кращої хотiли.
Де ти, вчорашнiй однокласник?
Покрасивiшавший, змужнiлий…

Ми вci тодi були красивi,
Неначе ангели господнi!
Та я тепер стара i сива.
Невже i ти такий сьогоднi?!

Тому я зроду не повiрю! -
Таїть душа таємне знання
Що давнi друзi - молодiють,
I що юнає дружба давня.

Щорiчно, i щоденно пicля,
Коли зненацька i раптово
Начне пригадуватись пicня
На назавжди забутiй мовi….